?

Log in

No account? Create an account

Внезапная находка


Давно этого дяди не было слышно, я уже даже соскучилась...
Хоть он тут и на вторых началах но все равно лямур....

безсмертний поні

Декретна відпустка скінчилась, отак от раптом. І я навіть не знаю плакати чи радіти. Я планувала повертатись, але десь наприкінці літа, а тут шмяк і вже дуже надо. Найбільший челлендж цієї задумки в тому, шо іду на нову посаду і по факту мало, що знаю про роботу, які треба буде виконувати, вірніше суть знаю, а механіку - ні, тому зара треба ходити і активно навчатись-стажуватись. Пікантності додає, ще той факт, що роботі - нічна. І дехто мені вже сказав, шо я поїхала дахом жити за таким графіком та ще й з малим тодлером на горбу. Але, у мене є значні надії на те, шо скоро я можу його просто підкидати на ніч до бабусь (бай бай гв), а сама натомість зможу відсипатись після ночі. Фокусуюсь на позитивній думці про те, що зможу натомість вдень бути поряд із ним і не здавати його у садок так рано. Общім не знаю, як швидко втянусь, але ж там окрім мене є купа інших людей у кого теж є діти і вони якось звикли до такого режиму роботи, може і у мене є шанс.

флексітаріанство?

Общім вегетаріанець із мене поки так собі. Організм час від часу вимагає м*яса і хто я такий шоб йому у цьому відмовити. З іншого боку знайшла термін для такого виду дієти - флексітаріанство. Це типу коли їж мнясо, але не часто і не багато, оце точно про мене. Час від часу хочеться курки та індички, я вже мовчу про вутку, перед якою ніколи не могла встояти, із чотириногими друзями якось простіше, їх м*ясо можу легко ігнорувати. Із рибою поки не зрозуміло, хек швидко набридає, скумбрія занадто жирна, тілапія - це фу, форель ок, але вона є сезонною рибою, дорадо та сібас - дорогі, але інколи можна влаштувати собі свято, лосось та сьомга ще дорожчі, а користь їх достеменно не доведена, бо ж виводять на фермах, а дикого лосося фіг знайдеш, а якшо і знайдеш то коштувати він буде як однокімнатна квартира у центрі києва....

я довбаний олдфаг

Насправді я дуже сумую за часами ЖЖ та Аськи. Коли можна було писати усі свої думки відкрито, ну або для певної конкретної аудиторії, під обраним псевдонімом, знайомитись із новими людьми, де завжди була якась інтрига, развіртуалізовуватись із обраними друзями. ЖЖ та Ася дали мені багато цінних контактів та знайомста із якими і досі маю теплі лампові стосунки. А оця епоха Фейсбуку та Інстаграму це просто фє якесь. Раніше це називалось attention whoring наразі це називається спілкуванням у соціальних мережах. Люди стали меньше читати, а стали більше розглядати світлини, ведення аккаунтів перетворилось на змаганням та гонитву за лайками та популярністю. Хто більше вивалив своїх трусів в Інтернет той і молодець.
Я вже якось писала, що складається враження, що якшо у тебе немає аккаунту у соціальній мережі, то тебе просто не існує. Ну або навіть якшо є і ти нічого не публікуєш, то ти явно якась неповноцінна особистість і в тебе сіре нецікаве життя.
У мене все.

весняний сплін

 Бути неідеальною важко, вірніше саме бути - легко, а от приймати себе такою - дуже непросто. Потрубні роки тренувань та аффірмацій, не можна отакт от встати зранку і сказати своєму зачуханому, нестриженому, невмитому, з нечищеними зубами зображенню у дзеркалі - я тебе люблю, ти прекрасна, все що ти робиш вірно та правильно. От щодо останнього у мене часом якийсь ступор, мені весь час здається, що я ламаю дрова, помиляюсь, не роблю висновків, знов помиляюсь, здається життя навмисне тицяє мене мордою у мої ж помилки раз за разом, а до мене все ніяк не доходить, бо мені весь час здається є якісь альтернативні шляхи вирішення проблем, невідомі простим смертним і я одна така розумна, а життя таке рррраз - ти не розумна, ти лошара. Ну, ок, я лошара, що далі?
Лютий був непростим місяцем і незважаючи на те, що на вулиці нарешті запанувала весна, я маю якісь дивні відчуття, що я до тої весни просто не дожила, Бобік сдох, тож радості від настання тепла не маю від слова зовсім. Є у мене така мулька, от коли дуже хочеться чогось аж до сліз, а тобі того не дають або то якесь міфічно ефемерне бажання дуже шкода і от минає час, а твоє бажання раптом здійснюється, чом би не радіти, не стрибати до стелі, не співати на радощах, але ні - поїзд пішов, добра ложка до обіду. Мені це конкретне диво було треба два тижні тому, а тепер все - я не отримую від цього ніякого задоволення. Ну або якась ціль висотує з тебе всі соки, ти ходиш колами, читаєш купу інфи, намагаєшся прогризти зубами стінку, а коли вона врешті падає під твоїм натиском - вихлопу нуль. Ти витратила усі свої ресурси, і досягнута мета ніяк не може перекрити твоє виснаження спричинене її досягненням, а саме сумне ти вже не пам*ятаєш навіщо то все тобі було треба. 

run lola, run!

Постійно себе відчуваю якоюсь Алісою у задзеркаллі. Аби лишатись на місці треба бігти швидко-швидко, а якщо хочеш потрапити у нове місце - треба бігти у тричі швидше ніж раніше. Ох, і я біжу, закидаю малого на горб або в машину і бігом бігом, аби встигнути поробити всі справи, зустрітись з усіма із ким обіцяла, а ще забігти в магазин і додому. Мама може, мама може (с) Так подвійна доза еспрессо в ранці і бігом, але так хочеться, шось зробити неквапом, або планувати своє дозвілля із більш спокійним графіком.

дибр

Інколи мені хочеться бути таким собі чарівником траблшутером. Шоб так раз і при виникненні будь-якої проблеми у мене разом і план А, Б,В і навіть Г на вибір були. Замість того я дуже довго тупцяюсь на місті, прокрастиную до того моменту, коли стає вже надто пізно, або вирішення питання випливає, коли вже не є надто актуальним. У всіх якісь свої геморої, у мене от такі.
Наразі дойти до найближчого магазину стало квестом та пригодою, надто тому, шо малого вже просто так не запхаєш до возика чи санок, у нього наразі почався якийсь черговий стрибок розвитку, то він намагається все робити по своєму, сам миє руки, сам обирає напрямок руху на вулиці і дуже сильно дратується, якшо його бажання не співпадають із моїми. Я то шо,вирощую дзен, п*ю вино, він у мене ще з не надто вередливих та істеричних дітей, але іноді і мені стає ніяково. Вчора на вулиці -12, бешкетував, бігав колами - познімав рукавиці, покидав на сніг,  пояснювала раз п*ять, вдягала назад, реакції нуль, дурів, аж поки руки не почервоніли, тоді почався ор. Мабуть весь дім чув, як ми йшли додому грітись. Причинно-наслідковий зв*язок ще відстуній у людинки, ех. Тож підозрюю такими темпами скоро доведеться їсти підножний харч, бо дійти на базар чи у магазин мені вже не сила. Та й з магазинами сталась біда, Новус біля дому закрили, тепер там АТБ (фейспалм), Кишеню закрили (там буде Лоток) - ну мля жеж!!! Фуршет також закрили на ремонт до квітня місяця (просто усі як домовились). Ітого є Сільпо біля Куренівсього ринку, але туди іти через усей той алкобестіарій та бомжобарахолку мене трохи харить та й Сільпо там таке собі, не фонтан. Є ще кілька добрих магазинів, але до них зручніше їхати транспортом - той таки Сільпо на Виноградарі, але більш цивільний та Караван, власне є ще Екомаркет на Оболоні, який після ремонту дуже мене тішить асортиментом та цінами, але знову таки - 3 зупинки на трамваї, або сідай на кермо. Карочі, шось з цією зимою все складно.
Кішка оголосила голодування, знов нічого не їсть, при тому при всьому весь час бігає за мною і просить. А варто наповнити миску - відвертається. От може лишень позавчора трохи пареного хеку у нас з Тімохою поцупила і все. Ні печінка, ні печінкова ковбаса, ні сире м*ясо, ні сир її не влаштовують. І мене це трохи бентежить та напружує при тому при всьому настрій та смопочуття у неї ок. Невже знов гормони та весна?

Карпати

Повернулись із подорожі, з*їздили на диво добре. І ми навіть із мамою майже жодного разу не поцапались, так було кілька стрьомних моментів, але вони якось змазались на фоні. Випробувала свої нові лижі ті боти, нарешті, лишилась задоволена. Перший день був адок із погодою, підйомники не працювали, тож довелось трошки вештатись і товктись у чергах. Ціни за ці два роки підросли відчутно, але все одно не дотягли до рівня віп Буковелю. Ще я зрозуміла, що їжа карпатська хоч і смачна та поживна та зовсім не підходить моєму організму, я вже звикла до великої кількості овочів та фруктів у своєму раціоні, а тут їх взимку тупо нема, вареники, пельмені, банош, шашлик, бограч то всьо прекрасно та смачно, але вже трошки не про мене....Окремо варто подяекувати головному кухарю з нашого готелю, яка спецом для малого готувала кашку та постачала нас молоком і смаколиками. Малий в свою чергу не губився і залітав у їдальню завше перший, залазив на стілець і волав "Ам!ам!" аж поки йому не виносили його порцію та не дивлячись на це він все одно відчутно об*їдав мене, перше, друге і кампот, добре хоч каву не відбирав. У горах в нього прокинувся звірячий апетит. Драг дуже сильно змінився за ці кілька років. Набудували купу нових багатоповерхових готелів, що наші старенькі апартаменти наразі виглядають скромним дерев*яним сільським будиночком поряд із. Ходили в Едельвейс в надії зустріти нашу стару знайому господиню та там нас повідомили, що вона вийшла заміж і цього року вже не працювала. Отака от історія. Проте наші фотки і досі висять у прихожій, приємно.
Трапляються періоди, коли мені хочеться взяти тайм аут і просто побути слабкою жінкою, дозволити собі поплакати в куточку і шоб хтось прийшов і порішав усі мої проблеми та негаразди, сходим в магазин по сугробах, полагодив зимові черевики, розрулив конфлікт із торговцем, який, власне, продав мені ці черевики. А ще дуже хочеться аби моя мама любила і сприймала мене такою якою я є без постійних спроб шось у мені змінити чи переробити "на краще", хочеться мати більше нервів аби терпіти ці зауваження. Є я раціональна і є я емоційна, так от коли виснажуюсь фізично та психологічно, я раціональна зникає, лишається ємоційна тінь, яка нездатна розмірковувати та робити висновки, видихати і рахувати до десяти. Мені сумно від самого факту, що мені навіть не дають нагоди побути тією самою слабкою жінкою, яка "кружите меня, кружите", бо, зокрема, коли всі навкруги хворіють, я одна маю лишатись на плаву і я лишаюсь, піклуюсь, лікую, крапаю, промиваю, видаю пігулки, а самій часто густо хочеться вити. Бо знаю, шо якшо і я здамся тоді хто? Хто то все відбудує, полагодить, зходить, купить, приготує, нагодує, витре ніс. Кароче, мать задолбалась і хоче трошки спинитись і видихнути, але поки не має на то нагоди. Разова акція басейну на тиждень не рахується, якшо взяти до уваги як я плаваю то скоріше жорсткий воркаут ніж лаундж тайм. Чого я хочу? Шоб проблеми самі собою зникли. Але ж так не буває. Аби щось змінилось треба щось робити, а сил нема. Вірніше як, я роблю, а результату не бачу, від слова зовсім і це мене вцінець виснажує.
Рік для нашої невеличкої сім*ї вцілому видався досить прогресивним, нарікань не маю. Мали кілька чудових подорожей, в тому числі одну літаком. Малий весь цей час був із нами і показав себе дуже добрим мандрівником, за що йому окрема подяка. Також йому нарешті вдалося закрити свій гештальт та відростити комплект із 16 зубів, тож батьки мали нагоду видихнути і почати трохи більше спати ночами. Звісно ранні підйоми все ше є, але то вже більше питання години о котрій батькам, ну принаймні мені варто іти у ліжко, а я останнім часом трохи забила на режим, бунтую і вкладаюсь ближке 23ї, тому не завжди маю виспаний вигляд та настрій, але це все фігня порівняно із тим, шо було рік тому. Все змінюється на краще, треба вірити. Вперше за стільки років я почала замислюватись над тим, а чим настравді хотіла б займатись, шоб для душі окрім музики звісно, можливо навіть за гроші. На жаль, далі роздумів це питання поки не рушило, але то скоріше питання часу і самодисципліни. Тож склала вже чималий список справ на 2017, начувайся роче.
По перше хочеться вивести наш здоровий образ життя на якісно новий рівень, а саме нарешті розжитись велосипедами та щонайменше раз на тиждень займатись спортом, мені нарешті попрощатись із м*ясом (та ГВ ггг) ну або мінізувати його споживання до одного разу на місяць, зменшити об*єми солодкого та смаколиків, якими часто доводиться заїдати вранці безсонні ночі. Так, моя вага нарешті повернулась до норми (57 кг), тож то не привід розслаблятись, скоріш навпаки. До речі зауважила таку річ, що вага повернулась до норми аккурат в той самий період як у мене відновився цикл, та й вцілому організм якось окріп. Ще заплановано на цей рік кілька цікавих поїздок, але все впирається у гроші та здоров*я, якшо буде добре із цими двома ресурсами думаю видужаємо  і з усім іншим. Взагалі рік почався якось незрозуміло, наче і все добре, коло сім*ї, ловили мишу по хаті 31го числа, потім торжественно випускали її в чисте поле, вбити її я не дозволила. Малий гуляв до 22:30, потім його рубануло і ми поклали його спати. Снігу не було, зату Різдво постаралось і за Новий рік, -18. Мамки у спільноті міряються пісями - хто на скільки хвилин дітей вивів погуляти. Ходила босими ногами по снігу, купання в ополнці вирішила відкласти ще на рік, бо ще ж гв, всьо такое. Так, мізками я розумію, що холод є дуже корисним для здоров*я, і в хаті у нас як по комаровському 16 градусів тепла, але це перманентна мерзлота мене доводить до сказу, жиру в мені небагато тож я весь час холодна, малий і я гуляємо в термобілизні, інкаше ніяк. В мене холодні ноги і холодні руки, тож коли я торкаюсь малого мені весь час здається шо він гарячущий, хоча температури в нього нема. Моя маленька пічечка.

Tags:

Latest Month

August 2017
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com